Впроваджувати чи не впроваджувати? Саме таке питання виникає в оцінці нового технологічного рішення для вашої організації. Часто ухвалення рішення ускладнюється тим, що на різних організаційних рівнях існують упереджені думки про те, чи необхідне дане рішення, чи від нього більше проблем, ніж користі. Це може стати особливо проблематичним, коли дезінформоване мислення є причиною того, що організація не впроваджує рішення, які є життєво важливими для захисту одного з найцінніших активів – даних. Розглянемо деякі з поширених міфів про захист даних, правду, що стоїть за ними, і те, як класифікація даних, запобігання втраті даних (DLP) і управління цифровими правами (DRM) можуть допомогти вашій організації в захисті даних.

Міф №1: Лише відділ інформаційної безпеки відповідає за захист даних
Хоча відділ інформаційної безпеки відіграє важливу роль в ініціюванні програми захисту даних в організації, зрештою, кожен співробітник організації повинен нести відповідальність за належне поводження з даними та їх захист. Захист даних не буде ефективним, якщо ним займатиметься лише одна людина або відділ. Кожен співробітник відділу інформаційної безпеки може бездоганно дотримуватися політики захисту даних, але, якщо інші співробітники та відділи не роблять того ж, організація наражається на ризик витоку даних. Для того, щоб програма захисту даних була ефективною, кожен повинен знати про конфіденційні дані, з якими він працює, незалежно від того, в якому відділі він працює. Команда інформаційної безпеки призначена для навчання, формування культури безпеки та допомоги у вирішенні проблем,

Міф №2: Малі та середні підприємства не схильні до ризику втрати даних
В ході недавнього дослідження 61% власників малого бізнесу повідомили, що вони “не переймаються” або “зовсім не переймаються” про те, що їхній бізнес стане жертвою кібератаки в найближчі 12 місяців. Можливо, у власників малого та середнього бізнесу (МСБ) склалося враження, що оскільки вони не є великою корпорацією, ніхто не зацікавлений у крадіжці їхніх даних, але це далеко не так. Потенційні зловмисники часто не прагнуть атакувати певні компанії, а переважно шукають конфіденційні дані, до яких вони можуть отримати легкий доступ. Зловмисники також знають, що в невеликих компаніях можуть бути відсутні заходи захисту даних і команди безпеки, що робить МСБ легшою мішенню, ніж великі організації.

Більше того, організація будь-якого розміру може стати жертвою інсайдерської загрози – мабуть найбільшої загрози з усіх. У поодиноких випадках інсайдерська загроза може бути зловмисною або навмисною (згадайте незадоволених співробітників, переведення ІС на нову роботу тощо), але в цілому випадкова інсайдерська загроза є набагато більш поширеною небезпекою. Можемо прирівняти випадкову інсайдерську загрозу до звичайного співробітника, який просто виконує свою роботу, який робить ненавмисну, але критичну помилку. В минулому році Офіс кабінету міністрів Великобританії був оштрафований на 500 000 фунтів стерлінгів після того, як один із співробітників випадково розкрив в Інтернеті конфіденційний документ із особистими даними, які стосуються отримувачів новорічного списку почесних звань у 2019 році. Таким чином, доки в компанії є люди, ризик інсайдерської загрози існує завжди.

Міф №3: Ви завжди знатимете, що вас зламали або стався витік даних
Можливо, це один із найнебезпечніших міфів – організації часто вважають, що у разі витоку даних з’являться очевидні ознаки, які підкажуть їм, що стався витік. Правда в тому, що витік даних та кібератаки можуть залишатися непоміченими протягом кількох місяців, особливо якщо вони відбуваються через внутрішню загрозу. У звіті компанії IBM за 2022 рік говориться, що середній час, необхідний для виявлення та локалізації витоку даних, становить 277 днів (близько 9 місяців). У звіті також йдеться, що запобігання витоку даних менш ніж за 200 днів дозволяє заощадити в середньому 1,12 мільйона доларів. Немає необхідності говорити про те, що чим раніше ви виявите незвичайну активність щодо ваших даних, тим краще для вас.

Міф №4: Рішення щодо захисту даних дорогі
Захист даних – це інвестиції, але це крапля в морі порівняно з потенційними збитками від витоку даних, включаючи штрафи за недотримання нормативних вимог, витрати на суди та репутаційні збитки. У 2022 році середня вартість порушення даних досягла рекордної позначки 4,35 мільйона доларів, що на 12,7% більше, ніж у 2020 році, всього за 2 роки порівняно з 3,86 мільйона доларів.

Інвестиції у рішення щодо захисту даних можна порівняти зі страхуванням автомобіля – ви страхуєте машину на випадок аварії, а не тому, що плануєте потрапити в аварію. І так само, як автомобільна аварія може статися не з вашої вини, те саме можна сказати і про незахищені дані. Ви могли все робити правильно, але хтось інший припустився необережної помилки, яка призвела до аварії, і, якщо у вас немає страхового поліса, вам загрожує величезний рахунок за ремонт. Прийняття належних запобіжних заходів, таких як класифікація даних, DLP і DRM рішення, означає, що дані захищені, де б вони не знаходилися, що значно знижує ймовірність того, що вони будуть розкриті. Крім того, якщо дані з якихось причин все ж таки будуть розкриті, наявність таких запобіжних заходів призведе до значно менших штрафів і наслідків.

Міф №5: Програма захисту даних завершена
Хоч би як хотілося кожній організації створити свою програму захисту даних і більше ніколи про неї не згадувати, захист даних – це безперервний процес, який ніколи не буває “закінченим”. Це подорож з пунктами призначення, що постійно змінюються, оскільки технології та процеси можуть і будуть змінюватися в міру розвитку потреб бізнесу, і ваша стратегія захисту даних повинна адаптуватися відповідним чином. Щоб йти в ногу з часом, організаціям необхідно створити міцну основу для захисту даних, яка включає такі рішення, як:
· Data Classification – ідентифікація та маркування всіх даних, щоб організація знала, які дані вона має та який рівень захисту потрібен.
· Data Loss Prevention – забезпечує видимість переміщення даних та блокує загрози для конфіденційної інформації, запобігаючи несанкціонованому поширенню даних з мережі організації. Цього можна досягти за допомогою Network Data Loss Prevention (NDLP) для мереж організації, Endpoint Data Loss Prevention (EDLP) для окремих пристроїв або об’єднання цих двох методів для захисту з обох сторін.
· Data Rights Management – забезпечує шифрування документів за допомогою захисного коду, гарантуючи захист конфіденційних даних незалежно від їх місцезнаходження.

Прагніть не до завершення, а до вдосконалення захисту даних
Після того, як ви розробили надійну стратегію захисту даних та впровадили необхідні рішення, вам потрібно буде часто переоцінювати потреби своєї організації та дивитися, які покращення можна внести. Цей процес відомий як “дозрівання” рішення щодо захисту даних. Можливо, ви почали з базових рівнів класифікації даних, але хочете додати нові або зробити їх специфічнішими для кожного відділу? Або, можливо, ви спочатку впровадили лише мережеву DLP, але зі збільшенням числа гібридних робочих середовищ вам необхідно додати і Endpoint DLP. Можливо, ви виявите, що все більші обсяги даних передаються за межі вашої організації, і захочете оцінити, чи ефективні засоби контролю доступу, що використовуються на даний час.

Віра в міфи про захист даних може бути небезпечною, оскільки вона створює в організацій хибне почуття безпеки, залишаючи їх непідготовленими та вразливими до втрати даних. Бути добре поінформованим та вміти відрізняти міф від правди – це один із перших кроків у розробці сильної позиції щодо захисту даних. Це поряд з правильними рішеннями допоможе вашій організації досягти необхідного рівня безпеки.
Провідна на ринку рішення Fortra для захисту даних поєднують у собі класифікацію даних, запобігання втраті даних та управління цифровими правами, забезпечуючи захист даних протягом усього їхнього життєвого циклу. 

З питань проведення індивідуальної демонстрації, пілотного тестування рішення Titus і організації партнерських тренінгів звертайтеся, будь ласка:  info.ua@oberig-it.com, +38 093 801 04 41.

Джерело: https://bit.ly/3SvgcJB